Володимир ГОНЧАРЕНКО
СМІЛИВІШЕ ІДІТЬ У БІЙ ЗА ПРАВЕ ДІЛО!

Виступ на сесії Черкаської обласної ради 17 вересня 2015 року

КРЕДИТНІ СПІЛКИ – ТРАГЕДІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

ПРИЧИНА:

Тотальна корупція в Україні, починаючи від Верховної Ради України, Президента, Генеральної прокуратури, судової гілки влади, слідчих, міліції, державної виконавчої служби.

Грамотні в правовому відношенні юристи посилаються на ст.. 56 Конституції України.  На цю та на інші статті Конституції України та на ст.. 1177 Цивільного кодексу України посилається і Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України.

Так, у відповіді Черкаській обласній раді від 3 жовтня 2011 року говориться:

Конституція України проголошує Україну  соціальною і правовою державою (стаття 1 Конституції), в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії  визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції України). Також, у частині четвертій статті  41 Конституції України  закріплена непорушність  права приватної власності громадянина.

Безумовно, за загальним правилом, відшкодовувати потерпілому шкоду, заподіяну злочином, повинен заподіювач шкоди. Разом із тим держава зобов’язується встановити винного і притягнути його до відповідальності, одночасно вживши заходи для забезпечення відшкодування шкоди. У разі невиконання своїх обов’язків, держава цілком виправдано зобов’язується відшкодувати шкоду потерпілому.

Так, відповідно до статті 1177 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможна.

Умови та порядок відшкодування  майнової шкоди, завданої майну  фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюється законом.

Але, як виявляється, на сьогоднішній день відповідний законодавчий акт Верховною Радою України не прийнято.

Закономірно виникає питання:

Чому за 25 років нашої незалежності та за 10 років існування Конституції України, де прописані і згадувані статті 56 та 41, такий закон не прийнятий?

А це означає, що в Україні уже ось 25 років порушуються елементарні права людини, а депутати різних рівнів, як Верховної Ради, так і на місцевому рівні, цим, вкрай важливим, якщо не одним з найважливіших питань, не переймаються.

Такі ж відповіді ми отримували і від інших високопосадовців, у тому числі від Яценюка А.П.

Та віз і нині там.

А звідси і тотальна корупція, бо держава порушує Основний закон (свою ж Конституцію), а за нею порушують і ішні гілки законодавчої і виконавчої влади, бо вони бачать безконтрольність, а за цим тягнеться і безвідповідальність відповідних судових і правових органів на місцях. До кінця не дорозслідувано безліч справ у кредитних спілках, а отже і непокараними залишаються злочинці, які обікрали людей, в основному пенсіонерів, дітей війни та праці, інвалідів,

Що породжує і злочинність, і корупцію, і порушення прав людини.

Депутати, як народні обранці, з священним трепетом повинні відноситися до прав людини і всемірно захищати їх. Це їх прямий і найсвятіший обов’язок.

Володимир Гончаренко

17 вересня 2015 року